Поки Фред чекав маму з роботи він варив суп. Ситуація з книги: «…Я дуже хвилювався: що скаже мама? Я сподівався, що вона зрозуміє. Але у неї було багато інших справ, і сьогодні вона повернеться дуже втомленою, бо працювала допізна. Поки я її чекав, встиг зварити суп. З тих пір, як мама стала провідником, я добре навчився готувати суп. Цього разу він був головним чином з капусти з картоплею, луком і трохи молока. І солі зовсім трішки, бо вона була також за талонами…».

Частина з покаранням виглядала наступним чином: «…Директор зробив крок до мене. Праву руку він підняв, ніби збирався дати мені ляпаса. Але вчителька поспішила встати між його рукою та моєю головою:
– Це мої учні, – сказала вона, – і я сама розберуся з ними.
– Але подивіться, – загрозливо попередив директор, – вони повинні отримати догану. Обоє. А от цьому, – він кивнув на мене, – треба знизити оцінку за поведінку. Я це особисто проконтролюю!

Осі Вам відповідь з книги: «…Ми підійшли до скляного шафи зі скелетом. Іноді його виймали звідти, щоб ми роздивилися витончені кісточки пальців, повертали вихоруваті кістки рук і перераховували хребці. Але частіше скелет був закритий у шафі і дивився звідти на усіх прохожих порожніми очима.
Ключ від дверцят був прихований на шафі. Учням не належало знати цього. Але ми знали…»

Коли мова йде про війну. Ситуація з книги, коли про це шла мова: «…Вона любила танцювати з татом. Саме так вони й познайомилися. Але зараз татові танцювальні туфлі стояли в гардеробні одні, без його ніг, та скучали. Як і ми з мамою. Але нам не вистачало його цілком.
— А якщо тато все-таки зможе приїхати на Різдво?
— Він написав, щоб ми на це не сподівалися. Такі питання вирішують на самому верху.
— Дурна війна!
— Так, нехай проклята буде ця проклята війна! — і вона кинула швабру в кут.
— Ти що, не можна так ругатися!
— Можна, коли мова йде про війну, то можна…»

Конрад розбив носа Фредові, бо він заступився за Ельсу. В книзі ця історія виглядала наступним чином: «…Коли я вийшов, майже усі хлопці з класу ще були в дворі. Схоже, вони ще не зрозуміли, що канікули вже почалися. Вони зібрались навколо стовпа з прапором. Оскар і Ельза також були там.
— Ідіоте, — сказала вона, коли я підійшов.
— Знаю, — погодився я.
— Не ти, а він! — Вона показала на Конрада. — Зіпсував останній урок.
— Що я зробив?
— Те, що зникла вся настрій.
Конрад став копати ногою сніг так, що він летів прямо в Ельзу. А потім повернувся до хлопців, які їх оточили, і закричав, показуючи на Ельзу:
— Париж і Європа — товста жо…
Але він не встиг закінчити. Я, не думаючи, накинувся на нього в живіт. Так роблять усі, коли закохані. Я не міг дозволити йому ображати Ельзу. Хай він і вважає себе найсильнішим у класі.
Він застиг здивований: що ж — я осмілився вдарити його, але через кілька секунд прийшов до тями, піднявся і вдарив мені прямо в ніс…»