Меандрами називають вигини річища, які утворюються внаслідок ерозійної діяльності води та гравітаційних процесів. Меандри мають форму зигзагів або петлеподібних вигинів, які чергуються між собою.

Утворення меандрів починається з того, що вода в річці рухається швидше по зовнішній частині вигину, ніж по внутрішній. Це призводить до того, що зовнішня частина вигину розмивається швидше, ніж внутрішня, і річище починає зміщуватися вбік. У міру розвитку меандру, зовнішня частина вигину все більше розмивається, а внутрішня частина накопичує осад, утворюючи піщані коси або мілини.

Меандри є типовими для рівнинних річок з повільним потоком та м’якими ґрунтами. Вони є важливими елементами річкової екосистеми, оскільки створюють різноманітні середовища існування для рослин та тварин, а також сприяють самоочищенню води.

Однак, меандри можуть також створювати проблеми для людської діяльності, такі як затоплення, ерозія ґрунтів та ускладнення навігації. Тому, в деяких випадках, люди намагаються контролювати або виправляти меандри шляхом будівництва гідротехнічних споруд або коригування річища.

Рідко спостерігається в природі вид руху гравітаційних підземних вод, який називається турбулентним рухом. Турбулентний рух води виникає при високих швидкостях потоку та великих градієнтах тиску, і характеризується хаотичним та непередбачуваним переміщенням водних мас.

У більшості випадків, рух підземних вод є ламінарним, тобто вода рухається рівномірними шарами, без перемішування між ними. Ламінарний рух спостерігається при низьких швидкостях потоку та малих градієнтах тиску, і є більш поширеним видом руху підземних вод, ніж турбулентний.

Турбулентний рух підземних вод може бути небезпечним для людей та довкілля, оскільки може призвести до раптових повеней, зсувів ґрунту та інших негативних наслідків. Тому, гідрологи та інженери-гідротехніки намагаються мінімізувати ризик виникнення турбулентного руху при проектуванні та експлуатації водних споруд та систем.

Великий бар’єрний риф – це найбільша у світі коралова рифова система, яка розташована у Кораловому морі, біля північно-східного узбережжя Австралії. Вона складається з понад 2900 окремих рифів та 900 островів, що простягаються на більш ніж 2300 кілометрів.

Коралові рифи утворюються внаслідок життєдіяльності коралів – це колоніальні організми, що складаються з великої кількості дрібних поліпів. Корали виділяють вапняний карбонат, який утворює тверду основу рифу. Крім коралів, утворення рифу сприяють також інші організми, такі як водорості, молюски, губки та черви.

Великий бар’єрний риф є домом для величезної кількості різноманітних видів тварин та рослин. Тут мешкає понад 1500 видів риб, 400 видів коралів, 4000 видів молюсків, 200 видів морських їжаків, 134 види акул та скатів, 6 видів морських черепах та багато інших. Крім того, на островах та прибережних територіях Великого бар’єрного рифу мешкає багато видів птахів, ссавців та плазунів.

Незважаючи на те, що Великий бар’єрний риф є одним з найбільш біорізноманітних місць на Землі, він перебуває під загрозою через глобальне потепління, забруднення води, вилов риби та туризм. Збереження цього унікального природного комплексу вимагає спільних зусиль міжнародного співтовариства.

Балет – це вид сценічного мистецтва, який поєднує танець, музику, костюми та декорації в єдине ціле. Балет виник у Франції в XVI столітті як придворний танець, а згодом поширився в інші країни Європи.

У балеті танцюристи виконують різні рухи, стрибки, піруети та інші елементи, які вимагають високої технічної майстерності та фізичної підготовки. Балетні вистави можуть бути як класичними, так і сучасними, з різною музикою, сюжетами та хореографією.

Балет має власну термінологію, яка використовується для позначення різних рухів, поз та елементів танцю. Балетні школи та академії навчають учнів балетній техніці та хореографії, а також розвивають їхню музикальність та артистизм.

Балет є популярним видом мистецтва в усьому світі, і багато країн мають власні балетні трупи та театри, де регулярно відбуваються балетні вистави.

Проміжок часу, за який Земля робить повний оберт навколо своєї осі, називається добою. Доба триває приблизно 24 години, але внаслідок нерівномірності руху Землі навколо Сонця та впливу Місяця, тривалість доби може змінюватися на кілька хвилин.

Варто також зазначити, що існує декілька визначень доби. Астрономічна доба – це проміжок часу між двома послідовними проходженнями Сонця через верхню кульмінацію, тобто найвищою точкою на небосхилі. Середня сонячна доба – це усереднена тривалість астрономічної доби протягом року, яка становить 24 години 3 хвилини 56,55 секунд. Сидерична доба – це проміжок часу між двома послідовними проходженнями будь-якої віддаленої зірки через верхню кульмінацію, яка становить 23 години 56 хвилин 4 секунди.