Мова про букові ліси «Подільських Товтр», які знаходяться в Україні бі ули включені до списку Світової спадщини ЮНЕСКО. Цей парк розташований на Поділлі та відзначається своєю унікальною природною красою, великим різноманіттям букових лісів та рідкісними видами рослин і тварин. Включення в список Світової спадщини свідчить про його значення як природного об’єкта, який має всесвітню цінність та потребує спеціального захисту і збереження.

Насправді, в Україні є два місця, які вважають «географічним центром України» в силу різних подій та різної історичної інформації – це місяця поблизу села Мар’янівки Шполянської міської ради Звенигородського району Черкаської області та поблизу селища Добровеличківки Новоукраїнського району Кіровоградської області.

Проте офіційно, 19 жовтня 2005, Національна академія наук України підтвердила державне визнання географічного центру України в с. Мар’янівка Шполянського району Черкаської області.

Напевно мова про Івана Котляревського. Він був письменником, у творах якого досить виразно відбилось незадо­волення мас кріпосницьким ладом. Його найвідоміший твір – «Енеїда” – став першим вітчизняним епосом і є сатирою на кріпосницьке суспільство. У творі Котляревський висміює кріпосників, їхню зажерливість, жорстокість і невігластво. Він також показує, як кріпосники знущаються з селян, як вони їх пригнічують і експлуатують

Водночас, Котляревський не закликав до відкритої боротьби проти самодержавства, а його твори виконували інші функції – підтримували українську культурну і національну ідентичність, пробуджували національну свідомість, але не виступали прямими закликами до політичних змін.

Територія, якою самостійно керували українські козаки з 16 по 18 століття, називалася Запорізька Січ. Це було козацьке козацьке військове товариство з демократичною структурою, яке розташовувалося на острові Хортиця на Дніпрі. Запорізька Січ була центром козацького руху та базою для оборони українських земель від іноземних загарбників та татарами.

Також, в якості відповіді може бути – Гетьманщина. Вона була частиною території, якою самостійно керували українські козаки з 16 по 18 століття. Ця територія мала свою власну адміністрацію і управління під керівництвом гетьмана, який був обраний народом козаків. Термін “Гетьманщина” використовується для позначення українсько-козацьких територій, які контролювалися гетьманами, що включали частину територій сучасної України.

У середині 13 століття Київська Русь була завойована монголо-татарськими загарбниками. Ця подія була визначальною в історії Київської Русі, оскільки вона призвела до розпаду держави на окремі феодальні князівства та ознаменувала початок монгольського панування на території Руської землі. Монгольське панування тривало до кінця 14 століття, після чого Київська Русь втратила свою політичну самостійність і стала частиною Великого князівства Литовського та пізніше Речі Посполитої.